Важлива інформація для батьків

Для вас, батьки!

Булінг в школі: що це таке і як з ним боротися

Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника або однокласниці - є ознаками нездорових стосунків, які можуть привести до цькування - регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців та педагогів отримало спеціальну назву – булінґ.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі відсутній. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху додому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Насильство в школі – буденна реальність для багатьох людей в усьому світі. Переслідування, знущання, погрози он-лайн, образи – все це має негативний вплив на школяра та його успіхи в навчанні. Що стоїть за насильством у школі і що можна зробити аби зупинити його?

Що робити?

Жертви та булери

Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

• Фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату фізично слабкі.

• Особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні.

• Особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту.

• Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

• Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.

• Відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти).

• Деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).

• Знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні.

• Високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення.

• Слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

Що робити, якщо дитина – агресор (булер)

Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу

За даними норвезького психолога Дана Ольвеуса, автора книги «Булінг в школі: що ми знаємо і що можемо зробити» діти, які стають булерами-переслідувачами мають такі риси:

– впевненість, що «домінуючи» і підпорядковуючи собі інших, набагато легше досягати своїх цілей;

– не вміють співчувати своїм жертвам;

– фізично сильні хлопчики;

– легко збудливі та дуже імпульсивні діти, з агресивною поведінкою.

Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:

– мріють бути лідерами у навчальній групі;;

– бажають перебувати у центрі уваги;

– мають високий рівень домагань;

– впевнені у своїй перевазі над жертвою;

– не визнають компромісів;

– агресивні, які самостверджується у цькуванні жертви;

– інтуїтивно відчувають, що однокласники не зможуть чинити опір;

– мають слабкий рівень самоконтролю.

Булінг завдає фізичного та емоційного болю іншим дітям. Але дитині-агресору увага та допомога потрібні не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ви зрозуміли, що ваша дитина – булер, слід негайно діяти:

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається. З'ясуйте, як вона ставиться до своїх дій і як на них реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять» або «він заслуговує на це».

• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на фактах, а не на припущеннях.

• Поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносять цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

• Діти-агресори заперечують булінг так довго, наскільки можуть. Слід спокійно пояснити дитині, що її поведінка може зашкодити не лише жертві, але й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників конфлікту.

• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка – серйозна проблема, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити насильство.

• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з

• учителями, щоби впевнитись — дитина прагне змінити ситуацію.

• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може лише посилити агресію і невдоволення.

• Не слід концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, відсторонюється від почуттів іншої людини.

• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції - почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

• неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

• негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;

• неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

• девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Що потрібно знати батькам

Що конкретно можуть зробити батьки для того, щоб їх дитина не стала вигнанцем. Для того щоб запобігти потраплянню дитини до групи ризику, вони можуть порадити дитині:

– не намагатися виділятися серед інших, якщо немає для цього підстав;

– не хвалитися своїм матеріальним становищем, батьками, сучасними гаджетами;

– не зазнаватися і не задиратися, не показувати свою перевагу над іншими;

– не ябедничати і не підлизуватися до вчителів;

– не ігнорувати «рішення» класу, якщо вони не суперечать моральним нормам не пливти проти течії свого «колективу»;

– не давати приводу для приниження почуття власної гідності;

– не демонструвати свою фізичну силу;

– більше не показувати свою слабість.

Можна порадити своїй дитині також:

– знайти спільну мову з кожним учнем у класі;

– відшукати собі друга серед ровесників, а краще не одного;

– запрошувати однокласників у гості;

– не намагатися завжди перемагати у своїх суперечках з ровесниками;

– навчитися програвати і поступатися, якщо дитина справді не права;

– навчитися поважати думку своїх однокласників.

Якщо профілактичні заходи не допомогли і дитина все ж стала жертвою булінгу, батьки повинні:

– звернути увагу на те, що трапилося з дитиною і контролювати ситуацію;

– спробувати зрозуміти справжню причину того, що сталося з дитиною;

– переконатися, що дитина дійсно стала жертвою шкільного булінгу;

– повідомити про це вчителя і шкільного психолога;

– спільно з дитиною та працівниками школи спробувати знайти шляхи виходу з ситуації, що склалася;

– якщо дитина була дуже налякана і приголомшена тим, що трапилося, не відправляти її наступного дня до школи;

– при важких переживаннях стресу спробувати перевести дитину до іншого класу або навіть школи.

Процедура подання учасниками освітнього процесу заяви

про випадки булінгу (цькування) в школі.

Якщо Ви або учень (учениця) школи стали жертвою булінгу (цькування) чи були свідками такого діяння або отримали достовірну інформацію про нього, то необхідно обов’язково повідомити про це директора, подавши заяву.

                                                                                         Зразок заяви

Заява

Прошу провести розслідування за фактами випадків булінгу (цькування)

____________________________.

(прізвище, ім’я постраждалого)

Далі в заяві необхідно вказати особу або осіб, які вчинили цькування та описати діяння, які полягають у психологічному, фізичному чи іншому насильстві над особою і носять системний характер.

_________________ _______________

(дата) (підпис)

Термін розгляду заяви до 30 днів.

Процедура розгляду заяви:

1. Після отримання заяви директор видає розпорядження про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.

2. Для прийняття рішення за результатами розслідування директор наказом створює комісію з розгляду випадків булінгу та скликає її засідання. До складу комісії можуть входити педагоги, батьки учнів причетних до булінгу та інші зацікавлені особи.

3. Якщо комісія визнала, що мало місце цькування, а не одноразовий конфлікт чи сварка, то директор школи обов’язково робить повідомлення до уповноваженого підрозділу органів національної поліції та Службу у справах дітей Луцької міської ради (якщо булінг стосується неповнолітніх).

4. Якщо комісія не кваліфікує діяння як цькування, а постраждалий не згодний з цим, то він може звернутись із заявою до органів Національної поліції. Таке право має і директор в разі незгоди із рішенням комісії.

5. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з підписами всіх членів комісії.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)

та відповідальність осіб причетних до нього

1. Про доведені випадки булінгу згідно рішення комісії директор обов’язково повідомляє органи Національної поліції України та Службу у справах дітей Херсонської міської ради (якщо булінг стосується неповнолітніх).

2. Доведений випадок булінгу тягне штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн) або громадські роботи від 20 до 40 годин – якщо цькували вперше. І від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин, якщо дії вчинили повторно або знущалась група осіб. Якщо ці дії вчиняли малолітні або неповнолітні від 14 до 16 років, штраф заплатять батьки або особи, які їх замінюють (50-100 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи на від 20 до 40 годин).

3. Якщо керівник освітнього закладу не повідомить про цькування уповноваженим підрозділам органів Нацполіції – його оштрафують на 50-100 неоподатковуваних мінімумів або відправлять на виправні роботи до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

4. Особам, які постраждали від булінгу, стали його свідками, вчинили його, шкільні практичні психологи та соціальний педагог після надходження заяви надають соціальну та психолого-педагогічну допомогу у формі консультацій, бесід, тренінгів.

Дирекція

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про захист населення від
інфекційних хвороб

Стаття 12. Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору,
поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються
до календаря щеплень.

• окремих професій, виробництв та організацій,
  діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та
  (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим
  профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних
  хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових
  профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці
  працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
  Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких
  підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших
  відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом
  виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
  сфері охорони здоров’я.

{ Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної
хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на
відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові
профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за
епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за
епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах
приймають головний державний санітарний лікар України, головний
державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні
державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя,
головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої
влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і
військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання
кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки
України.

{ Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення,
повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та
зобов'язані надати об'єктивну інформацію особам, яким проводиться
щеплення, або їх законним представникам про ефективність
профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

• щеплення проводяться після медичного огляду
  особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.
  Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення
  проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про
  щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні
  ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи
  визнані у встановленому законом порядку недієздатними,
  профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно
  інформованих батьків або інших законних представників. Особам
  віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом
  обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх
  згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою
  об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників
  цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники
  відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має
  право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі
  відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у
  присутності свідків.

Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні
ускладнення та про відмову від обов'язкових профілактичних щеплень
підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних
медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення
профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень
встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про захист населення від
інфекційних хвороб

Стаття 15. Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих
закладах

Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших
дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки
закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним
наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду
дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у
цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення

Важлива інформація щодо запобігання торгівлі людьми 

15 листопада - Міжнародний день некуріння